Дахові роботи в дерев'яному будинку
02.09.2016 17:25:51
2016-03-15
Етап виконання дахових робіт передбачає монтаж дерев'яної частини даху, утеплення даху, монтаж водостічної системи, накриття даху покрівельним матеріалом: металочерепиця, натуральна черепиця, бітумна черепиця, профнастил. Проектування та монтаж дахових конструкцій - непросте інженерно-технічне завдання і часто легковажне ставлення до цього етапу будівельних робіт призводить до виникнення неприємних дефектів під час експлуатації будинку.
Бурульки, протікання, промерзання зимою, перегрів мансарди в літній період, виникнення дефектів покрівельного матеріалу (вицвітання, утворення ржавчини тощо) - далеко не повний перелік неприємностей, до яких призводять допущені помилки в проектуванні і просто низька якість покрівельних робіт.
Будівництво даху в будь-якому випадку не варто починати без архітектурних креслень Вашого будинку, виконаних кваліфікованим спеціалістом. В свою чергу в процесі проектування належним чином повинні бути враховані Ваші власні побажання. Поєднання зусиль архітектора, Вашого власного бачення, та умінь майстрів - запорука якісно виконаного даху.
У процесі проектування та монтажу дахових конструкцій, особливу увагу рекомендуємо звернути на наступні моменти:
- вибір типу і кольору покрівельного матеріалу;
- вибір водостічної системи даху;
- спосіб фіксації мауерлат (якщо їх наявність передбачена проектом);
- забезпечення належного утеплення даху, а також провітрювання утеплюючого матеріалу;
- розміри та розміщення мансардних вікон (дуже важливо визначитися з цим до моменту монтажу стропильної системи, адже потім для установки дахових вікон потрібно буде або частково її демонтувати або пристосовуватись до кроку між стропилами;
- Розміщення експлуатаційних виходів на дах, дотримання правил пожежної безпеки, герметизація у місцях проходу вентиляційних отворів через конструкцію даху;
- Вибір та встановлення снігозатримувачів;
- Встановлення систем «Антилід» на потенційно небезпечних ділянках даху.
Для того аби запобігти переліченим вище дефектам, потрібно пам'ятати наступне:
- При монтажі дахових конструкцій тепловий контур будівлі повинен бути замкнутим, вузли з'єднання різних конструктивних елементів будівлі, які служать цим тепловим контуром повинні бути надійно утеплені.
- Утеплювач повинен бути правильно підібраний, його товщина повинна бути достатньою щоб захистити будинок від тепловтрат в зимовий період, та не допустити перегрівів влітку. Варто зазначити, що найпоширенішими є утеплювачі з базальтової вати. Рекомендована товщина таких утеплювачів для будівель із круглорічним проживанням становить 150-200мм. Для того аби утеплення було ефективним не допускайте дрібних зазорів та щілин після монтажу утеплювача. Їх потрібно ретельно утеплити і загерметизувати. Можлива комбінація мінераловатного базальтового утеплювача і рулонного утеплювача, який також несе роль паронепроникної відштовхувальної мембрани з боку опалювального приміщення.
- Утеплювач повинен бути надійно захищений від парів вологи з боку опалювального приміщення, конденсат вологи повинен швидко видалятися з утеплювача за рахунок хорошого провітрювання та застосування гідроізоляції з односторонньою паропроникністю.
Правильно встановлена гідроізоляційна мембрана «допомагає» утеплювачу позбутися зайвої вологи і дозволяє йому ефективно працювати!
- Дах повинен мати конструктивну можливість провітрювання підпокрівельного простору, що забезпечується конструкцією покрівельного матеріалу (черепиці), або мати аераційні пристрої - вентиляційний коник або вентиляційні грибки на схилах даху.
На вдалу роботу пристроїв вентиляції даху істотно можуть впливати багато різних архітектурних елементів будівлі. Люкарни, аттики, "матриці" і парапети мансардних вікон різко знижують можливість постачання з-під карнизу свіжого повітря і в значній мірі перегороджують вентиляційні продухи даху в "покрівельному пирозі".
У результаті, виникає потреба при будівництві даху збільшувати висоту каналів вентиляції даху із звичайних 50-ти до 150-ти мм в проблемних місцях. Це призводить до збільшення висоти, ускладнення елементів конструкції даху і не завжди позитивно позначається на зовнішньому вигляді будівлі.
Також важливим, в архітектурному плані будівництва дахів, є водовідведення з дахів (про що часто забувають).
При цьому типовими є такі помилки:
- металеві дахи з нахилом менше 10°;
- вентиляційні стояки в ендовах, а також упоперек нахилу;
- проектування вузьких карнизів дахів із занадто малим кутом нахилу, на яких неможливо зробити настінну ринву. Цей недолік при будівництві даху набуває особливого значення особливо тоді, коли на карнизі знаходиться вікно люкарни. При цьому майже не можливо уникнути підтікання у вікно води;
- нагромадження аттиків і парапетів на дахах, що перешкоджають стіканню води;
- фасади, на котрих не передбачені місця для розташування водостічних труб, що, істотно впливають на архітектуру будівлі, з одного боку а з іншого - мають знаходитися там, де вони необхідні (зокрема, розташування водостічних воронок на зовнішніх кутах будівлі).
Надмірне ускладнення даху архітектурними формами, а також їх розташування на даху без урахування специфіки облаштування покрівельної вентиляції істотно знижують надійність покрівлі (ймовірність утворення маловентильованих і непровітрюваних ділянок).
Також надзвичайно важливо у момент проектування зовнішнього вигляду будівлі врахувати фізичні властивості покрівельного матеріалу.
Річ у тім, що під впливом температури розширення покрівельної сталевої картини при перепаді температури даху взимку від -30 °C до +70°С влітку, довжиною 10 м може складати 12 мм, а у кольорових металів до 26 мм. Недолік полягає у тому, що коли проектують довгі нахили (більше 10 м) треба передбачати елементи і засоби компенсації температурних перепадів (наприклад, у вигляді різних сходинок). Але оскільки такі архітектурні елементи мають великі розміри, то їхнє подальше застосування істотно спотворює первинний задум архітектора.
Особливої уваги проектантів потребує розділ проекту з інженерними системами майбутньої будівлі (на покрівлі сучасної будівлі розташована значна кількість інженерного устаткування). Неврахування архітектором цих моментів при проектуванні систем вентиляції, кондиціювання, зв'язку, охорони тощо призводить до нагромадження устаткування (чиллери, антени, вентиляційні шахти тощо) на даху.
Але, найголовніший вплив на "життя" будівлі мають некоректні і неправильні конструктивні рішення. Всі етапи при проектуванні даху, від вибору конструкції даху і закінчуючи застосуванням покрівельного матеріалу, має велике значення. Тому саме на цій стадії проектування формується основа економічної вигідності будівництва майбутнього даху, оскільки від конструкторського рішення залежить технологічність усієї конструкції.
Максимальну кількість серйозних помилок можна спостерігати вже на етапі вибору способу утеплення даху, що дуже важливо при будівництві мансард із несучим каркасом із металевих балок.
Існують такі типи утеплених дахів:
- дах із несучим каркасом, який розташований у теплій зоні;
- дах із несучим каркасом, який розташований у холодній зоні;
- дах із розміщенням утеплювача між сталевими кроквяними балками.
Третій варіант одразу є помилковим, оскільки при його застосуванні утворюється "місток холоду". Котрий по-перше, утворює можливість появи конденсату і вологих плям на стелі, а по-друге, зводить нанівець усі зусилля щодо утеплення покриття. Можливе часткове перекриття - нашарування утеплення і несучих конструкцій. Зазвичай, цей спосіб суттєво дорожчий для будівництва за рахунок збільшення кількості додаткового утеплювача а також підвищення трудомісткості (складна форма утеплюваної поверхні).
Згідно із законами теплотехніки, наявність у шарі утеплюючого матеріалу металевого елементу, який за площею 1 % утеплюваної поверхні, призводить до збільшення тепловтрат у цьому місці в 10 разів, тобто це рівносильно зменшенню товщини утеплюючого матеріалу на цій ділянці в 10 раз. Наприклад, коли в 1 м2 поверхні даху, котрий утеплює 200 мм мінеральної вати (зазвичай, достатньо у нашому кліматі), є несуча залізна балка завтовшки 10 мм, то можна рахувати, що на цій ділянці всього 20 мм утеплюючого матеріалу, а всі решта 180 мм просто "не працюють".
Як наслідок, базова помилка є в неправильному виборі системи утеплення, тобто є промерзаюча конструкція а значить не ефективна.
Нажаль повністю оминути використання металевих балок або інших металевих елементів конструкції покрівлі, що проходять крізь утеплювач, зазвичай, неможливо. І це нажаль зумовлює серйозну помилку - недотримання норм вимог щодо теплового опору покриття. Отже, тепловий розрахунок був зроблений повністю вірно, але для простішої ділянки типової покрівлі. Але, оскільки дахи в більшості випадків (80%) - це індивідуальні рішення, винятки і особливі випадки, а не типові конструкції, то результати розрахунку у даному випадку стають недоцільними.
Оскільки потужність опалювальних пристроїв у майбутньому приміщенні розраховують, враховуюючи норми теплового опору конструкцій, за основу беруть результати правильного розрахунку а насправді втрати більші. Отже утворюється приміщення, у якому волого та холодно взимку і дуже спекотно літом.
Дуже важливе значення має пароізоляція покрівлі. Бажання спростити технологію вкладання пароізоляції при установці "покрівельного пирога" з низу до верху призводить до появи конденсату у конструкції покрівлі, а отже мокрих плям на стелі. Надзвичайно важливо добитися герметичності пароізоляційного шару. На практиці нажаль найскладніші місця (прилягання до стін, коробок мансардних вікон, вентиляційні стояки) залишаються поза увагою конструкторів даху. Але, зазвичай, будівельні бригади не мають достатнього досвіду і кваліфікації щоб виконати подібні роботи без креслення і відповідного контролю.
Наведені вище помилки і недоліки у проектуванні дахів призводять до фатального будівельного браку і як результат - реконструкції існуючого даху та додаткових фінансових витрат.
Бурульки, протікання, промерзання зимою, перегрів мансарди в літній період, виникнення дефектів покрівельного матеріалу (вицвітання, утворення ржавчини тощо) - далеко не повний перелік неприємностей, до яких призводять допущені помилки в проектуванні і просто низька якість покрівельних робіт.
Будівництво даху в будь-якому випадку не варто починати без архітектурних креслень Вашого будинку, виконаних кваліфікованим спеціалістом. В свою чергу в процесі проектування належним чином повинні бути враховані Ваші власні побажання. Поєднання зусиль архітектора, Вашого власного бачення, та умінь майстрів - запорука якісно виконаного даху.
У процесі проектування та монтажу дахових конструкцій, особливу увагу рекомендуємо звернути на наступні моменти:
- вибір типу і кольору покрівельного матеріалу;
- вибір водостічної системи даху;
- спосіб фіксації мауерлат (якщо їх наявність передбачена проектом);
- забезпечення належного утеплення даху, а також провітрювання утеплюючого матеріалу;
- розміри та розміщення мансардних вікон (дуже важливо визначитися з цим до моменту монтажу стропильної системи, адже потім для установки дахових вікон потрібно буде або частково її демонтувати або пристосовуватись до кроку між стропилами;
- Розміщення експлуатаційних виходів на дах, дотримання правил пожежної безпеки, герметизація у місцях проходу вентиляційних отворів через конструкцію даху;
- Вибір та встановлення снігозатримувачів;
- Встановлення систем «Антилід» на потенційно небезпечних ділянках даху.
Утеплення даху
Одним із вагомих чинників, що спричинюють ряд проблем в подальшій експлуатації будівлі є недостатнє або неякісне утеплення даху, а також недостатня вентиляція утеплюючого матеріалу, що призводить до накопичення вологи, промерзання, утворення конденсату, протягів, зайвих витрат на опалення Вашого будинку.
Для того аби запобігти переліченим вище дефектам, потрібно пам'ятати наступне:
- При монтажі дахових конструкцій тепловий контур будівлі повинен бути замкнутим, вузли з'єднання різних конструктивних елементів будівлі, які служать цим тепловим контуром повинні бути надійно утеплені.
- Утеплювач повинен бути правильно підібраний, його товщина повинна бути достатньою щоб захистити будинок від тепловтрат в зимовий період, та не допустити перегрівів влітку. Варто зазначити, що найпоширенішими є утеплювачі з базальтової вати. Рекомендована товщина таких утеплювачів для будівель із круглорічним проживанням становить 150-200мм. Для того аби утеплення було ефективним не допускайте дрібних зазорів та щілин після монтажу утеплювача. Їх потрібно ретельно утеплити і загерметизувати. Можлива комбінація мінераловатного базальтового утеплювача і рулонного утеплювача, який також несе роль паронепроникної відштовхувальної мембрани з боку опалювального приміщення.
- Утеплювач повинен бути надійно захищений від парів вологи з боку опалювального приміщення, конденсат вологи повинен швидко видалятися з утеплювача за рахунок хорошого провітрювання та застосування гідроізоляції з односторонньою паропроникністю.
Правильно встановлена гідроізоляційна мембрана «допомагає» утеплювачу позбутися зайвої вологи і дозволяє йому ефективно працювати!
- Дах повинен мати конструктивну можливість провітрювання підпокрівельного простору, що забезпечується конструкцією покрівельного матеріалу (черепиці), або мати аераційні пристрої - вентиляційний коник або вентиляційні грибки на схилах даху.
Архітектурні помилки при будівництві даху
Основною помилкою на етапі проектування дахів є нехтування питаннями, пов'язаними із створенням необхідних режимів роботи несучих основних елементів конструкції даху. При будівництві сучасних утеплених дахів здебільшого застосовують теплоізоляцію з мінеральною ватою, яка має властивість накопичувати воду. Тому необхідно вжити заходів для унеможливлення попадання води в утеплюючі матеріали і забезпечити виведення її надлишку з утеплювача. Це основні правила при будівництві будь-якого даху. Дуже важливою в архітектурному плані є вентиляція утеплювача даху, яка досягається за рахунок спеціальних конструкцій даху: гребеневий і карнизний вентиляційні канали, флюгарки (аератори для покрівлі) і дахові вентиляційні пристрої.
На вдалу роботу пристроїв вентиляції даху істотно можуть впливати багато різних архітектурних елементів будівлі. Люкарни, аттики, "матриці" і парапети мансардних вікон різко знижують можливість постачання з-під карнизу свіжого повітря і в значній мірі перегороджують вентиляційні продухи даху в "покрівельному пирозі".
У результаті, виникає потреба при будівництві даху збільшувати висоту каналів вентиляції даху із звичайних 50-ти до 150-ти мм в проблемних місцях. Це призводить до збільшення висоти, ускладнення елементів конструкції даху і не завжди позитивно позначається на зовнішньому вигляді будівлі.
Також важливим, в архітектурному плані будівництва дахів, є водовідведення з дахів (про що часто забувають).
При цьому типовими є такі помилки:
- металеві дахи з нахилом менше 10°;
- вентиляційні стояки в ендовах, а також упоперек нахилу;
- проектування вузьких карнизів дахів із занадто малим кутом нахилу, на яких неможливо зробити настінну ринву. Цей недолік при будівництві даху набуває особливого значення особливо тоді, коли на карнизі знаходиться вікно люкарни. При цьому майже не можливо уникнути підтікання у вікно води;
- нагромадження аттиків і парапетів на дахах, що перешкоджають стіканню води;
- фасади, на котрих не передбачені місця для розташування водостічних труб, що, істотно впливають на архітектуру будівлі, з одного боку а з іншого - мають знаходитися там, де вони необхідні (зокрема, розташування водостічних воронок на зовнішніх кутах будівлі).
Надмірне ускладнення даху архітектурними формами, а також їх розташування на даху без урахування специфіки облаштування покрівельної вентиляції істотно знижують надійність покрівлі (ймовірність утворення маловентильованих і непровітрюваних ділянок).
Також надзвичайно важливо у момент проектування зовнішнього вигляду будівлі врахувати фізичні властивості покрівельного матеріалу.
Річ у тім, що під впливом температури розширення покрівельної сталевої картини при перепаді температури даху взимку від -30 °C до +70°С влітку, довжиною 10 м може складати 12 мм, а у кольорових металів до 26 мм. Недолік полягає у тому, що коли проектують довгі нахили (більше 10 м) треба передбачати елементи і засоби компенсації температурних перепадів (наприклад, у вигляді різних сходинок). Але оскільки такі архітектурні елементи мають великі розміри, то їхнє подальше застосування істотно спотворює первинний задум архітектора.
Особливої уваги проектантів потребує розділ проекту з інженерними системами майбутньої будівлі (на покрівлі сучасної будівлі розташована значна кількість інженерного устаткування). Неврахування архітектором цих моментів при проектуванні систем вентиляції, кондиціювання, зв'язку, охорони тощо призводить до нагромадження устаткування (чиллери, антени, вентиляційні шахти тощо) на даху.
Але, найголовніший вплив на "життя" будівлі мають некоректні і неправильні конструктивні рішення. Всі етапи при проектуванні даху, від вибору конструкції даху і закінчуючи застосуванням покрівельного матеріалу, має велике значення. Тому саме на цій стадії проектування формується основа економічної вигідності будівництва майбутнього даху, оскільки від конструкторського рішення залежить технологічність усієї конструкції.
Максимальну кількість серйозних помилок можна спостерігати вже на етапі вибору способу утеплення даху, що дуже важливо при будівництві мансард із несучим каркасом із металевих балок.
Існують такі типи утеплених дахів:
- дах із несучим каркасом, який розташований у теплій зоні;
- дах із несучим каркасом, який розташований у холодній зоні;
- дах із розміщенням утеплювача між сталевими кроквяними балками.
Третій варіант одразу є помилковим, оскільки при його застосуванні утворюється "місток холоду". Котрий по-перше, утворює можливість появи конденсату і вологих плям на стелі, а по-друге, зводить нанівець усі зусилля щодо утеплення покриття. Можливе часткове перекриття - нашарування утеплення і несучих конструкцій. Зазвичай, цей спосіб суттєво дорожчий для будівництва за рахунок збільшення кількості додаткового утеплювача а також підвищення трудомісткості (складна форма утеплюваної поверхні).
Згідно із законами теплотехніки, наявність у шарі утеплюючого матеріалу металевого елементу, який за площею 1 % утеплюваної поверхні, призводить до збільшення тепловтрат у цьому місці в 10 разів, тобто це рівносильно зменшенню товщини утеплюючого матеріалу на цій ділянці в 10 раз. Наприклад, коли в 1 м2 поверхні даху, котрий утеплює 200 мм мінеральної вати (зазвичай, достатньо у нашому кліматі), є несуча залізна балка завтовшки 10 мм, то можна рахувати, що на цій ділянці всього 20 мм утеплюючого матеріалу, а всі решта 180 мм просто "не працюють".
Як наслідок, базова помилка є в неправильному виборі системи утеплення, тобто є промерзаюча конструкція а значить не ефективна.
Нажаль повністю оминути використання металевих балок або інших металевих елементів конструкції покрівлі, що проходять крізь утеплювач, зазвичай, неможливо. І це нажаль зумовлює серйозну помилку - недотримання норм вимог щодо теплового опору покриття. Отже, тепловий розрахунок був зроблений повністю вірно, але для простішої ділянки типової покрівлі. Але, оскільки дахи в більшості випадків (80%) - це індивідуальні рішення, винятки і особливі випадки, а не типові конструкції, то результати розрахунку у даному випадку стають недоцільними.
Оскільки потужність опалювальних пристроїв у майбутньому приміщенні розраховують, враховуюючи норми теплового опору конструкцій, за основу беруть результати правильного розрахунку а насправді втрати більші. Отже утворюється приміщення, у якому волого та холодно взимку і дуже спекотно літом.
Дуже важливе значення має пароізоляція покрівлі. Бажання спростити технологію вкладання пароізоляції при установці "покрівельного пирога" з низу до верху призводить до появи конденсату у конструкції покрівлі, а отже мокрих плям на стелі. Надзвичайно важливо добитися герметичності пароізоляційного шару. На практиці нажаль найскладніші місця (прилягання до стін, коробок мансардних вікон, вентиляційні стояки) залишаються поза увагою конструкторів даху. Але, зазвичай, будівельні бригади не мають достатнього досвіду і кваліфікації щоб виконати подібні роботи без креслення і відповідного контролю.
Наведені вище помилки і недоліки у проектуванні дахів призводять до фатального будівельного браку і як результат - реконструкції існуючого даху та додаткових фінансових витрат.
Поставити питання
Залишити відгук