Монтаж крыши деревянного дома
02.09.2016 17:25:51
2016-03-15
Этап выполнения кровельных работ предусматривает монтаж деревянной части крыши, утепление крыши, монтаж водосточной системы, накрытия крыши кровельным материалом: металлочерепица, натуральная черепица, битумная черепица, профнастил.
Монтаж крыши деревянного дома - непростое инженерно-техническое задание и часто легкомысленное отношение к этому этапу строительных работ приводит к возникновению неприятных дефектов при эксплуатации дома.
Промерзания зимой, перегрев мансарды в летний период, возникновения дефектов кровельного материала (выцветание, образование ржавчины и т.д.) - далеко не полный перечень проблем, к которым приводят допущены ошибки в проектировании и просто низкое качество кровельных работ.
Монтаж крыши деревянного дома не стоит начинать без архитектурных чертежей Вашего дома, выполненных квалифицированным специалистом. В свою очередь в процессе проектирования должным образом должны быть учтены Ваши собственные пожелания. Объединение усилий архитектора, Вашего собственного видения, и умений мастеров - залог качественно выполненной крыши.
В процессе проектирования и монтажа кровельных конструкций, особое внимание рекомендуем обратить на следующие моменты:
- выбор типа и цвета кровельного материала;
- выбор водосточной системы кровли;
- способ фиксации мауэрлат (если их наличие предусмотрено проектом);
- обеспечение надлежащего утепления крыши, а также проветривание утепляющего материала;
- размеры и размещение мансардных окон (очень важно определиться с этим до момента монтажа стропильной системы, ведь потом для установки мансардных окон нужно будет частично ее демонтировать или приспосабливаться к шагу между стропилами;
- размещение эксплуатационных выходов на крышу, соблюдение правил пожарной безопасности, герметизация в местах прохода вентиляционных отверстий через конструкцию крыши;
- выбор и установка снегозадержателей;
- установка систем «Антилед» на потенциально опасных участках крыши.
Для того чтобы предотвратить вышеперечисленные дефекты, нужно помнить следующее:
- При монтаже кровельных конструкций тепловой контур здания должен быть замкнутым, узлы соединения различных конструктивных элементов здания должны быть надежно утеплены.
- Утеплитель должен быть правильно подобран, его толщина должна быть достаточной чтобы защитить дом от теплопотерь в зимний период и не допустить перегревов летом. Стоит отметить, что наиболее распространены утеплители из базальтовой ваты. Рекомендуемая толщина таких утеплителей для зданий с круглогодичным проживанием составляет 150-200мм. Для того чтобы утепление было эффективным не допускайте мелких зазоров и щелей после монтажа утеплителя. Их нужно тщательно утеплить и загерметизировать. Возможна комбинация минераловатного базальтового утеплителя и рулонного утеплителя, который также несет роль паронепроницаемой отталкивающей мембраны со стороны отапливаемого помещения.
- Утеплитель должен быть надежно защищен от паров влаги со стороны отапливаемого помещения, конденсат влаги должен быстро удаляться из утеплителя за счет хорошего проветривания и применения гидроизоляции с односторонней паропроницаемостью. Правильно установленная гидроизоляционная мембрана «помогает» утеплителю избавиться от лишней влаги и позволяет ему эффективно работать!
- Крыша должна иметь конструктивную возможность проветривания подкровельного пространства, обеспечивается конструкцией кровельного материала (черепицы) или иметь аэрационные устройства - вентиляционный конек или вентиляционные грибки на скатах крыши.
На удачную работу устройств вентиляции крыши существенно могут влиять много разных архитектурных элементов здания. Люкарны, аттики, "матрицы" и парапеты мансардных окон резко снижают возможность поставки из-под карниза свежего воздуха и в значительной степени перегораживают вентиляционные продухи крыши в "кровельном пироге".
В результате, возникает потребность при строительстве крыши увеличивать высоту каналов вентиляции крыши из обычных 50-ти до 150-ти мм в проблемных местах. Это приводит к увеличению высоты, осложнения элементов конструкции крыши и не всегда положительно сказывается на внешнем виде здания.
При цьому типовими є такі помилки:
- металеві дахи з нахилом менше 10°;
- вентиляційні стояки в ендовах, а також упоперек нахилу;
- проектування вузьких карнизів дахів із занадто малим кутом нахилу, на яких неможливо зробити настінну ринву. Цей недолік при будівництві даху набуває особливого значення особливо тоді, коли на карнизі знаходиться вікно люкарни. При цьому майже не можливо уникнути підтікання у вікно води;
- нагромадження аттиків і парапетів на дахах, що перешкоджають стіканню води;
- фасади, на котрих не передбачені місця для розташування водостічних труб, що, істотно впливають на архітектуру будівлі, з одного боку а з іншого - мають знаходитися там, де вони необхідні (зокрема, розташування водостічних воронок на зовнішніх кутах будівлі).
Надмірне ускладнення даху архітектурними формами, а також їх розташування на даху без урахування специфіки облаштування покрівельної вентиляції істотно знижують надійність покрівлі (ймовірність утворення маловентильованих і непровітрюваних ділянок).
Також надзвичайно важливо у момент проектування зовнішнього вигляду будівлі врахувати фізичні властивості покрівельного матеріалу.
Річ у тім, що під впливом температури розширення покрівельної сталевої картини при перепаді температури даху взимку від -30 °C до +70°С влітку, довжиною 10 м може складати 12 мм, а у кольорових металів до 26 мм. Недолік полягає у тому, що коли проектують довгі нахили (більше 10 м) треба передбачати елементи і засоби компенсації температурних перепадів (наприклад, у вигляді різних сходинок). Але оскільки такі архітектурні елементи мають великі розміри, то їхнє подальше застосування істотно спотворює первинний задум архітектора.
Особливої уваги проектантів потребує розділ проекту з інженерними системами майбутньої будівлі (на покрівлі сучасної будівлі розташована значна кількість інженерного устаткування). Неврахування архітектором цих моментів при проектуванні систем вентиляції, кондиціювання, зв'язку, охорони тощо призводить до нагромадження устаткування (чиллери, антени, вентиляційні шахти тощо) на даху.
Але, найголовніший вплив на "життя" будівлі мають некоректні і неправильні конструктивні рішення. Всі етапи при проектуванні даху, від вибору конструкції даху і закінчуючи застосуванням покрівельного матеріалу, має велике значення. Тому саме на цій стадії проектування формується основа економічної вигідності будівництва майбутнього даху, оскільки від конструкторського рішення залежить технологічність усієї конструкції.
Максимальну кількість серйозних помилок можна спостерігати вже на етапі вибору способу утеплення даху, що дуже важливо при будівництві мансард із несучим каркасом із металевих балок.
Існують такі типи утеплених дахів:
- дах із несучим каркасом, який розташований у теплій зоні;
- дах із несучим каркасом, який розташований у холодній зоні;
- дах із розміщенням утеплювача між сталевими кроквяними балками.
Третій варіант одразу є помилковим, оскільки при його застосуванні утворюється "місток холоду". Котрий по-перше, утворює можливість появи конденсату і вологих плям на стелі, а по-друге, зводить нанівець усі зусилля щодо утеплення покриття. Можливе часткове перекриття - нашарування утеплення і несучих конструкцій. Зазвичай, цей спосіб суттєво дорожчий для будівництва за рахунок збільшення кількості додаткового утеплювача а також підвищення трудомісткості (складна форма утеплюваної поверхні).
Згідно із законами теплотехніки, наявність у шарі утеплюючого матеріалу металевого елементу, який за площею 1 % утеплюваної поверхні, призводить до збільшення тепловтрат у цьому місці в 10 разів, тобто це рівносильно зменшенню товщини утеплюючого матеріалу на цій ділянці в 10 раз. Наприклад, коли в 1 м2 поверхні даху, котрий утеплює 200 мм мінеральної вати (зазвичай, достатньо у нашому кліматі), є несуча залізна балка завтовшки 10 мм, то можна рахувати, що на цій ділянці всього 20 мм утеплюючого матеріалу, а всі решта 180 мм просто "не працюють".
Як наслідок, базова помилка є в неправильному виборі системи утеплення, тобто є промерзаюча конструкція а значить не ефективна.
Нажаль повністю оминути використання металевих балок або інших металевих елементів конструкції покрівлі, що проходять крізь утеплювач, зазвичай, неможливо. І це нажаль зумовлює серйозну помилку - недотримання норм вимог щодо теплового опору покриття. Отже, тепловий розрахунок був зроблений повністю вірно, але для простішої ділянки типової покрівлі. Але, оскільки дахи в більшості випадків (80%) - це індивідуальні рішення, винятки і особливі випадки, а не типові конструкції, то результати розрахунку у даному випадку стають недоцільними.
Оскільки потужність опалювальних пристроїв у майбутньому приміщенні розраховують, враховуюючи норми теплового опору конструкцій, за основу беруть результати правильного розрахунку а насправді втрати більші. Отже утворюється приміщення, у якому волого та холодно взимку і дуже спекотно літом.
Дуже важливе значення має пароізоляція покрівлі. Бажання спростити технологію вкладання пароізоляції при установці "покрівельного пирога" з низу до верху призводить до появи конденсату у конструкції покрівлі, а отже мокрих плям на стелі. Надзвичайно важливо добитися герметичності пароізоляційного шару. На практиці нажаль найскладніші місця (прилягання до стін, коробок мансардних вікон, вентиляційні стояки) залишаються поза увагою конструкторів даху. Але, зазвичай, будівельні бригади не мають достатнього досвіду і кваліфікації щоб виконати подібні роботи без креслення і відповідного контролю.
Наведені вище помилки і недоліки у проектуванні дахів призводять до фатального будівельного браку і як результат - реконструкції існуючого даху та додаткових фінансових витрат.
Промерзания зимой, перегрев мансарды в летний период, возникновения дефектов кровельного материала (выцветание, образование ржавчины и т.д.) - далеко не полный перечень проблем, к которым приводят допущены ошибки в проектировании и просто низкое качество кровельных работ.
Монтаж крыши деревянного дома не стоит начинать без архитектурных чертежей Вашего дома, выполненных квалифицированным специалистом. В свою очередь в процессе проектирования должным образом должны быть учтены Ваши собственные пожелания. Объединение усилий архитектора, Вашего собственного видения, и умений мастеров - залог качественно выполненной крыши.
В процессе проектирования и монтажа кровельных конструкций, особое внимание рекомендуем обратить на следующие моменты:
- выбор типа и цвета кровельного материала;
- выбор водосточной системы кровли;
- способ фиксации мауэрлат (если их наличие предусмотрено проектом);
- обеспечение надлежащего утепления крыши, а также проветривание утепляющего материала;
- размеры и размещение мансардных окон (очень важно определиться с этим до момента монтажа стропильной системы, ведь потом для установки мансардных окон нужно будет частично ее демонтировать или приспосабливаться к шагу между стропилами;
- размещение эксплуатационных выходов на крышу, соблюдение правил пожарной безопасности, герметизация в местах прохода вентиляционных отверстий через конструкцию крыши;
- выбор и установка снегозадержателей;
- установка систем «Антилед» на потенциально опасных участках крыши.
Утепление крыши
Одним из весомых факторов, которые вызывают ряд проблем в дальнейшей эксплуатации здания является недостаточное или некачественное утепление крыши, а также недостаточная вентиляция утепляющего материала, что приводит к накоплению влаги, промерзания, образование конденсата, сквозняков, лишних затрат на отопление Вашего дома.
Для того чтобы предотвратить вышеперечисленные дефекты, нужно помнить следующее:
- При монтаже кровельных конструкций тепловой контур здания должен быть замкнутым, узлы соединения различных конструктивных элементов здания должны быть надежно утеплены.
- Утеплитель должен быть правильно подобран, его толщина должна быть достаточной чтобы защитить дом от теплопотерь в зимний период и не допустить перегревов летом. Стоит отметить, что наиболее распространены утеплители из базальтовой ваты. Рекомендуемая толщина таких утеплителей для зданий с круглогодичным проживанием составляет 150-200мм. Для того чтобы утепление было эффективным не допускайте мелких зазоров и щелей после монтажа утеплителя. Их нужно тщательно утеплить и загерметизировать. Возможна комбинация минераловатного базальтового утеплителя и рулонного утеплителя, который также несет роль паронепроницаемой отталкивающей мембраны со стороны отапливаемого помещения.
- Утеплитель должен быть надежно защищен от паров влаги со стороны отапливаемого помещения, конденсат влаги должен быстро удаляться из утеплителя за счет хорошего проветривания и применения гидроизоляции с односторонней паропроницаемостью. Правильно установленная гидроизоляционная мембрана «помогает» утеплителю избавиться от лишней влаги и позволяет ему эффективно работать!
- Крыша должна иметь конструктивную возможность проветривания подкровельного пространства, обеспечивается конструкцией кровельного материала (черепицы) или иметь аэрационные устройства - вентиляционный конек или вентиляционные грибки на скатах крыши.
Архитектурные ошибки при строительстве крыши
Основной ошибкой на этапе проектирования крыши является пренебрежение вопросами, связанными с созданием необходимых режимов работы несущих основных элементов конструкции крыши. При строительстве современных утепленных крыш в основном применяют теплоизоляцию из минеральной ватой, которая имеет свойство накапливать воду. Поэтому необходимо принять меры для предотвращения попадания воды в утепляющие материалы и обеспечить вывод ее избытка из утеплителя. Это основные правила при строительстве крыши. Очень важной в архитектурном плане есть вентиляция утеплителя крыши, которая достигается за счет специальных конструкций крыши: комбинированный и карнизный вентиляционные каналы, флюгарки (аэраторы для кровли) и крышные вентиляционные устройства
На удачную работу устройств вентиляции крыши существенно могут влиять много разных архитектурных элементов здания. Люкарны, аттики, "матрицы" и парапеты мансардных окон резко снижают возможность поставки из-под карниза свежего воздуха и в значительной степени перегораживают вентиляционные продухи крыши в "кровельном пироге".
В результате, возникает потребность при строительстве крыши увеличивать высоту каналов вентиляции крыши из обычных 50-ти до 150-ти мм в проблемных местах. Это приводит к увеличению высоты, осложнения элементов конструкции крыши и не всегда положительно сказывается на внешнем виде здания.
При цьому типовими є такі помилки:
- металеві дахи з нахилом менше 10°;
- вентиляційні стояки в ендовах, а також упоперек нахилу;
- проектування вузьких карнизів дахів із занадто малим кутом нахилу, на яких неможливо зробити настінну ринву. Цей недолік при будівництві даху набуває особливого значення особливо тоді, коли на карнизі знаходиться вікно люкарни. При цьому майже не можливо уникнути підтікання у вікно води;
- нагромадження аттиків і парапетів на дахах, що перешкоджають стіканню води;
- фасади, на котрих не передбачені місця для розташування водостічних труб, що, істотно впливають на архітектуру будівлі, з одного боку а з іншого - мають знаходитися там, де вони необхідні (зокрема, розташування водостічних воронок на зовнішніх кутах будівлі).
Надмірне ускладнення даху архітектурними формами, а також їх розташування на даху без урахування специфіки облаштування покрівельної вентиляції істотно знижують надійність покрівлі (ймовірність утворення маловентильованих і непровітрюваних ділянок).
Також надзвичайно важливо у момент проектування зовнішнього вигляду будівлі врахувати фізичні властивості покрівельного матеріалу.
Річ у тім, що під впливом температури розширення покрівельної сталевої картини при перепаді температури даху взимку від -30 °C до +70°С влітку, довжиною 10 м може складати 12 мм, а у кольорових металів до 26 мм. Недолік полягає у тому, що коли проектують довгі нахили (більше 10 м) треба передбачати елементи і засоби компенсації температурних перепадів (наприклад, у вигляді різних сходинок). Але оскільки такі архітектурні елементи мають великі розміри, то їхнє подальше застосування істотно спотворює первинний задум архітектора.
Особливої уваги проектантів потребує розділ проекту з інженерними системами майбутньої будівлі (на покрівлі сучасної будівлі розташована значна кількість інженерного устаткування). Неврахування архітектором цих моментів при проектуванні систем вентиляції, кондиціювання, зв'язку, охорони тощо призводить до нагромадження устаткування (чиллери, антени, вентиляційні шахти тощо) на даху.
Але, найголовніший вплив на "життя" будівлі мають некоректні і неправильні конструктивні рішення. Всі етапи при проектуванні даху, від вибору конструкції даху і закінчуючи застосуванням покрівельного матеріалу, має велике значення. Тому саме на цій стадії проектування формується основа економічної вигідності будівництва майбутнього даху, оскільки від конструкторського рішення залежить технологічність усієї конструкції.
Максимальну кількість серйозних помилок можна спостерігати вже на етапі вибору способу утеплення даху, що дуже важливо при будівництві мансард із несучим каркасом із металевих балок.
Існують такі типи утеплених дахів:
- дах із несучим каркасом, який розташований у теплій зоні;
- дах із несучим каркасом, який розташований у холодній зоні;
- дах із розміщенням утеплювача між сталевими кроквяними балками.
Третій варіант одразу є помилковим, оскільки при його застосуванні утворюється "місток холоду". Котрий по-перше, утворює можливість появи конденсату і вологих плям на стелі, а по-друге, зводить нанівець усі зусилля щодо утеплення покриття. Можливе часткове перекриття - нашарування утеплення і несучих конструкцій. Зазвичай, цей спосіб суттєво дорожчий для будівництва за рахунок збільшення кількості додаткового утеплювача а також підвищення трудомісткості (складна форма утеплюваної поверхні).
Згідно із законами теплотехніки, наявність у шарі утеплюючого матеріалу металевого елементу, який за площею 1 % утеплюваної поверхні, призводить до збільшення тепловтрат у цьому місці в 10 разів, тобто це рівносильно зменшенню товщини утеплюючого матеріалу на цій ділянці в 10 раз. Наприклад, коли в 1 м2 поверхні даху, котрий утеплює 200 мм мінеральної вати (зазвичай, достатньо у нашому кліматі), є несуча залізна балка завтовшки 10 мм, то можна рахувати, що на цій ділянці всього 20 мм утеплюючого матеріалу, а всі решта 180 мм просто "не працюють".
Як наслідок, базова помилка є в неправильному виборі системи утеплення, тобто є промерзаюча конструкція а значить не ефективна.
Нажаль повністю оминути використання металевих балок або інших металевих елементів конструкції покрівлі, що проходять крізь утеплювач, зазвичай, неможливо. І це нажаль зумовлює серйозну помилку - недотримання норм вимог щодо теплового опору покриття. Отже, тепловий розрахунок був зроблений повністю вірно, але для простішої ділянки типової покрівлі. Але, оскільки дахи в більшості випадків (80%) - це індивідуальні рішення, винятки і особливі випадки, а не типові конструкції, то результати розрахунку у даному випадку стають недоцільними.
Оскільки потужність опалювальних пристроїв у майбутньому приміщенні розраховують, враховуюючи норми теплового опору конструкцій, за основу беруть результати правильного розрахунку а насправді втрати більші. Отже утворюється приміщення, у якому волого та холодно взимку і дуже спекотно літом.
Дуже важливе значення має пароізоляція покрівлі. Бажання спростити технологію вкладання пароізоляції при установці "покрівельного пирога" з низу до верху призводить до появи конденсату у конструкції покрівлі, а отже мокрих плям на стелі. Надзвичайно важливо добитися герметичності пароізоляційного шару. На практиці нажаль найскладніші місця (прилягання до стін, коробок мансардних вікон, вентиляційні стояки) залишаються поза увагою конструкторів даху. Але, зазвичай, будівельні бригади не мають достатнього досвіду і кваліфікації щоб виконати подібні роботи без креслення і відповідного контролю.
Наведені вище помилки і недоліки у проектуванні дахів призводять до фатального будівельного браку і як результат - реконструкції існуючого даху та додаткових фінансових витрат.
Задать вопрос
Оставить отзыв