У дерев’яному будинку не існує жодних обмежень стосовно монтажу системи опалення. Як і в домі, виконаному з інших матеріалів, у зрубі можна встановити газовий, електричний, твердопаливний або комбінований котел, піч, камін, теплу підлогу тощо. Однак щоби система обігріву була безпечною, економною та ефективною, потрібно враховувати деякі нюанси при її виборі та монтажі. Про це детальніше розповімо в нашій статті.

Зміст:

Критерії вибору системи опалення;
Газове опалення;
Електричне опалення;
Твердопаливний котел;
Пічне опалення;
Камін;
Рідинне опалення;
Тепла підлога;
Інверторні кондиціонери;
Комбіновані системи обігріву;
Особливості монтажу опалення в дерев’яному будинку.

Критерії вибору системи опалення

Щоби грамотно вибрати тип обігріву для зруба, необхідно враховувати декілька важливих факторів:

Доцільність монтажу (можливість та вигідність підключення до тієї чи іншої мережі);

У першу чергу потрібно визначитися з енергоносієм: газ, електроенергія, тверде чи рідке паливо.

Котли на твердому та рідкому паливі можна встановити в будь-якому будинку. Натомість електрика та газ доступні не всім населеним пунктам або можуть працювати не достатньо ефективно. Тому, обираючи відповідну систему опалення, потрібно враховувати умови конкретної території, де розташований дім.

Загальна вартість. Сюди зараховуємо ціну основного обладнання, фурнітури та монтажних робіт;
Зручність в експлуатації (швидкість обігріву приміщень, легкість управління, функція регулювання температурного режиму, автоматичне керування системою тощо);
Вартість палива, його економічність та енергетична ефективність;
Безпечність обладнання;
Естетичність (система опалення повинна вписуватися в інтер’єр оселі та не псувати загального вигляду приміщень);
Економічність (витрати на обслуговування та профілактичний ремонт);

Варто зазначити, що економічність системи не залежить від її прямої вартості. Дуже важливо не плутати ці речі. Іноді найдешевші устаткування можуть бути витратними в користуванні та навпаки;

Тривалість експлуатації житла;

За цим критерієм дерев'яні будинки поділяють на два типи – сезонні та постійні.

До першого належать відпочинкові й дачні помешкання, де люди зазвичай проводять час на вихідних або проживають у теплі пори року. Для забезпечення комфорту в таких оселях, достаньо простого локального джелела обігріву: пічки, каміна чи електричного конвектора. У цьому випадку при виборі системи опалення варто взяти до уваги два основних критерії – простота монтажу та зручність в експлуатації.

Будинки для цілорічного проживання вимагають не лише ретельно продуманої системи опалення, а й ефективного утеплення зрубу, щоби максимально знизити тепловтрати та зекономити на обігріві житла.

Варто зазначити, що не існує універсальної системи опалення. Кожна з них має свої переваги та недоліки. До Вашої уваги пропонуємо огляд основних систем обігріву дерев’яного будинку. Це допоможе ретельно зважити всі плюси та мінуси кожної та вибрати оптимальний варіант для власного житла.

Газове опалення

Якщо через населений пункт проходить газова магістраль, тоді встановлення газового котла стане оптимальним рішенням.

Переваги:

Економність (магістральний газ вважають найвигіднішим типом палива);
Ефективність (показник ККД сягає 98 %);
Зручність в експлуатації (якщо котел обладнаний автоматикою, то обігрів будинку може здійснюватися без участі людини);
Екологічність (магістральний газ практично не завдає шкоди навколишньому середовищу. Усі продукти згорання виходять із приміщення через димохід);
Надійність;
Зручність в обслуговуванні;
Широкий асортимент газових котлів (це дозволяє обрати опалювальний прилад відповідно до власних потреб).

Недоліки:

Висока вартість обладнання;
Складна процедура оформлення дозвільних документів.

Найчастіше в заміських будинках встановлюють котел разом із радіаторами чи водяною теплою підлогою. Таке рішення доступне по ціні та швидко окуповує себе. Якщо Вам підходить газове опалення, тоді рекомендуємо придбати підвісний котел із подвійним контуром. Це дозволять не лише ефективно обігріти всю оселю, а й цілий рік задовольняти потребу в гарячій воді.

За бажанням, у будинку з бруса можна встановити конвектори. Таке устаткування недороге, досить ефективне, а найголовніше – дозволяє регулювати температуру повітря окремо в кожній кімнаті. Однак, розхід палива буде вищим, порівняно зі звичайним газовим котлом. Тому конвектори доцільно використовувати у невеликих за площею оселях.

Попри переваги газового опалення, не всі населені пункти можуть похвалитися цим благом цивілізації. Газифікація заміського будинку – складний технологічний процес, що вимагає солідних капіталовкладень. Навіть люди, які мають фінансову змогу, у більшості випадків не готові витрачати кошти на таке «задоволення».

Якщо є бажання опалювати зруб газом – вихід є. На території будинку можна встановити газгольдер – спеціальний металевий резервуар для зберігання зрідженого пропан-бутану. Це досить непогане рішення для обігріву житла, оскільки система опалення буде повністю автономною, ефективною та цілком безпечною. Ємності з газом розміщують під землею, тому вони не займають зайвого простору в домі та не псують вигляд прибудинкової території. Не часто, але в міру необхідності, газгольдер потрібно заправляти. Обслуговування резервуарів для зберігання газу повинні здійснювати лише фахівці. Однак, вартість такого опалення буде співмірною з електричним, а коштів на необхідне устаткування доведеться витратити значно більше. У такій ситуації варто добре подумати чи воно того варте.

Електричне опалення

Сьогодні електроенергію вважають найдоступнішим паливом, за допомогою якого можна просто і швидко обігріти житло. Порівняно з газовим, монтаж електрообігріву не завдасть клопотів, оскільки не вимагає спеціальних дозвільних документів, облаштування котельні чи зведення димоходу. Окрім цього, зовнішній вигляд батарей не псує інтер’єр. За бажанням, їх можна легко приховати декоративними решітками з дерева.

Існує декілька різновидів електричного опалення:

Котел із водяною системою опалення;
Конвектори;
Масляні батареї;
Керамічні електронагрівальні панелі;
Інфрачервоні обігрівачі;
Система теплої підлоги.

У будинках для постійного проживання найчастіше застосовують класичну схему обігріву приміщень, що складається з котла та батарей. Для дач краще підійдуть конвектори з локальною дією. Таке устаткування не потребує ні труб, ні котла, а головне – не вимагає зливу теплоносія на зиму, якщо дім постійно не опалюють.

Електричне опалення має багато переваг:

Екологічність;
Безпечність;
Компактність;
Легкість монтажу;
Зручність в експлуатації;
Простота в обслуговуванні;
Невисока вартість устаткування;
Можливість регулювання температури;
Функція віддаленого керування (в деяких моделях);
Швидкий прогрів приміщень.

Сама система опалення практично немає недоліків, однак існують зовнішні фактори, що можуть суттєво вплинути на якість роботи.

1. Незадовільний стан електромереж

Перед підключенням будинку до електричної лінії, слід переконатися, що вона справна. Інакше будете стикатися з постійними перепадами напруги та раптовими відключеннями опалення. За таких обставин, у кращому випадку Ви залишитеся без тепла, в гіршому – будете гасити пожежу. На випадок непередбачуваних ситуацій, рекомендуємо встановити запобіжники, що дозволять контролювати стан системи і не допустять її перегріву.

Проблему перепадів напруги допоможуть вирішити стабілізатори. Завдяки цим приладам, електротехніка може працювати в штатному режимі без збоїв і поломок. Встановлення стабілізаторів – недешеве рішення, однак інколи ремонт або купівля нового побутового обладнання обійдеться дорожче.

2. Потужність електролінії

Обов'язково дізнайтеся яку максимальну потужність можна підключити до Вашого будинку. Зрозуміло, що окрім обігріву житла, господарі будуть користуватися багатьма побутовими приладами, що також живляться від електромереж. Аби не виникало збоїв, система повинна витримувати відповідні навантаження.

3. Кліматичні умови

Інколи через негоду обриваються дроти електричних ліній іжитло може залишитися на деякий час без тепла. Щоби застрахувати себе від подібних випадків, рекомендуємо обладнати дім допоміжним джерелом опалення чи придбати електрогенератор

Загалом обігрів електрикою вважають достатньо дорогим. Тому є сенс у його використанні при наступних ситуаціях:

У невеликих за площею оселях;
У будинках із періодичним проживанням;
Як допоміжну систему опалення.

Твердопаливний котел

Твердопаливний котел в домі з бруса Якщо дім не підключений до газової магістралі, а електрика працює погано, тоді гідною альтернативою стане твердопаливний котел.

На сьогоднішній день дрова – доступне та недороге паливо, що здатне ефективно обігріти житло. Така система повністю автономна, оскільки абсолютно не залежить від зовнішніх факторів. Окрім дров, котли можуть працювати на вугіллі чи пелетах.

Монтаж твердопаливного обігріву доцільно планувати ще на етапі проектування будинку. Подібне устаткування має великі габарити, тому потребує влаштування котельні та місця для зберігання палива.

До недоліків цієї системи опалення можна зарахувати потребу в постійному обслуговуванні. Проте в сучасних моделях ця проблема повністю вирішена. Деякі з них мають функцію автоматичної подачі палива, що суттєво спрощує експлуатацію. Однак, такі устаткування займають вдвічі, а то й втричі більше місця, ніж звичайні котли на дровах.

Ризик виникнення пожежі при необережному застосуванню твердопаливного обладнання досить високий. Саме тому котельня повинна суворо відповідати всім вимогам техніки безпеки:

Мінімальні розміри приміщення – 8 м2;
Висота стелі повинна сягати щонайменше 2,5 м, ширина дверного пройому – від 90 см;
Стіни потрібно облицювати вогнестійкими матеріалами (цегла, гіпсокартон, плитка, металеві листи, мінеральна штукатурка тощо);
Двері в котельню повинні бути негорючими та відчинятися назовні;
Опалювальне приміщення слід обладнати витяжкою, примусовою чи природною вентиляцією;
Відстань між топкою і стіною повинна бути не менше1м (щоби було вдосталь місця для підкидання дров і виконання ремонтно-профілактичних робіт);
Якщо котельня розміщена в будинку, слід передбачити окремий евакуаційних вихід на вулицю (завдяки цьому, не доведеться нести дрова через весь дім).

Котельні можуть бути прибудованими до основного житла, розміщуватися в будинку чи мати вигляд окремої споруди. У перших двох випадках головними перевагами буде економія на підведенні комунікацій. Однак оптимально розмістити котельню в окремій споруді. Цей варіант найкращий у плані зручності та безпеки, дозволяє раціонально використати житлову площу, вирішити проблему із неприємним запахом від згорання палива та шумом від роботи котла.

Пічне опалення

У давнину для обігріву зрубів використовували саме піч, яку вважали справжнім серцем оселі. Подібний тип опалення актуальний і донині. Піч стане родзинкою інтер’єру, створить у помешканні особливу атмосферу тепла та домашнього затишку. Окрім обігріву, таке обладнання можна використовувати для приготування їжі.

Паливом для традиційних пічок служили дрова. Сьогодні існують більш сучасні моделі, що працюють на електроенергії. Однак, саме обігрів дровами вважають найбільш екологічним, тому він найкраще підходить для будинків з бруса.

Пічне опалення має багато суттєвих недоліків:

Висока вартість устаткування та монтажу;
Проблеми в обслуговуванні (доведеться періодично носити та підкидати дрова в топку, вигрібати золу та чистити димохід);
Низька швидкість прогріву приміщень;
Габаритність;
Нерівномірний обігрів усіх частин будинку;
Потреба в окремому фундаменті, не пов’язаному з основним.

1 м2 печі здатен ефективно обігріти лише 35 м2 житлової площі, тому таке опалення підходить виключно дляневеликих будинків. Якщо потрібно обігріти більшу площу, тоді замість дров можна використати вугілля, яке під час згорання виділяє більше тепла.

Камін

Камін – різновид пічного опалення. Будь-який заміський будинок складно уявити без цього елементу, а зруб – тим більше.

На сучасному ринку є величезний вибір камінів, що відрізняються за способами установки та типом палива. Однак чи можна розглядати його як повноцінне джерело обігріву для дерев’яного будинку? Відповідь на це питання неоднозначна.

Якщо мова йде про традиційний камін із закритою топкою, тоді його доцільно використовувати для опаленнядачі невеликої площі. В іншому випадку він буде неефективним, а господарі зіткнуться з деякими клопотами:

Проблема підтримки однакової температури у всіх частинах дому;
Складнощі в експлуатації (доведеться періодично підкидати дрова в камін. Особливо це незручно вночі);
Потреба в додатковому бойлері чи колонці для підігріву води.

Із цієї ситуації існує два виходи:

Монтаж змішаної системи опалення, де камін виступатиме як додаткове джерело обігріву;
Встановлення декількох камінів.

Інша річ, якщо мова йде про сучасний камін із водяним контуром, який є повноцінною альтернативою твердопаливному котлу. Такий прилад дозволяє ефективно обігріти весь будинок, а кількість підкидань дров у топку сягає двох-трьох на добу, що дуже зручно. Однак вартість такого рішення не менша, а часом – більша, ніж традиційних систем опалення.

Розміщення каміна в будинку потрібно планувати ще на етапі проектування житла. Такий підхід дозволить уникнути додаткових витрат під час будівництва тав процесі експлуатації приладу.

Якщо Ви прийняли рішення встановити в будинку піч або камін, необхідно виконати ряд заходів із пожежної безпеки:

Виготовити димохід із повнотілої цегли та гільзувати трубою з нержавіючої сталі;
Підлогу навколо печі чи каміна ізолювати азбестовим листом;
Поверхні стін, що знаходяться поблизу печі чи каміна обробити антипіренами;
Якщо камін змонтовано біля дерев'яної стіни, між тильною стороною топки і стіною з бруса слід вимурувати перегородку з вогнетривкої цегли. Зазор між стінами з цегли та бруса –додатково ізолювати базальтовою мінеральною ватою.
У місці проходження через міжповерхове перекриття, на димоході потрібно виконати "розпушку" – розширення з цегли для забезпечення додаткової ізоляції дерев'яних балок;
Ізольовати димохід від дерев’них стін фольгованою базальтовою мінеральною ватою.

Рідинне опалення

Обігрів за допомогою рідини – також достатньо популярний тип опалення. Переважно теплоносієм служить звичайна вода, а в дорожчих моделях – незамерзаючі матеріали, такі як дизель чи мазут. Рідинне опаленя володіє високою теплоємністю. Воно достатньо економічне в застосуванні та значно ефективніше за повітряні системи.

До недоліків рідинної системи варто зарахувати складний монтаж і проблемний догляд. Якщо плануєте залишити дім без нагляду взимку, тоді потрібно вчасно злити воду з труб. Інакше вона замерзне, а труби потріскають. Окрім цього, слід постійно контролювати роботу генератора, що підтримує температуру в будинку.

За типом конструкції рідинні системи поділяють на:

Однотрубні та двотрубні ( залежно від типу з’єднання стояків з нагрівачами);
Вертикальні та горизонтальні;
Тупикові та попутні (залежно від прокладки магістралі);
Із нижньою та верхньою розводкою.

Вибір конкретної рідинної системи залежить від архітектурних особливостей кожної оселі. Наприклад, однотрубна потребує виключно верхньої розводки. Відповідно, у будинку повинно бути горище чи технічне приміщення під дахом із подаючою магістраллю. Однотрубна система монтується швидко, дуже зручна в експлуатації та має естетичний вигляд.

В одноповерхових будинках з крутою покрівлею доцільно використовувати двотрубну опалювальну систему з вертикальними стояками. Якщо дім має пологий дах – застосовують горизонтальну розводку. Для високих дерев’яних будинків підійдуть двотрубні системи з вертикальними стояками.

Якщо в якості теплоносія плануєте використовувати дизель чи мазут, тоді варто приготуватися до високої вартості устаткування та палива. Однак ККД рідкопаливних котлів практично такий самий високий, як у газових.

Подібно до газгольдерів, бак із дизелем чи мазутом також потребує періодичної заправки та влаштування котельні. Відповідно, якщо дім невеликий, доведеться пожертвувати кількома квадратними метрами житлової площі.

Тепла підлога

Окремої згадки заслуговує тепла підлога. Ця система опалення володіє багатьма перевагами: ефективність, зручність у використанні, економічність, безпека, а головне – рівномірний обігрів усього будинку. Таке устаткування абсолютне не займає місця, тому дозволяє ефективно використати житлову площу.

Пристрій теплої підлоги буває двох видів:

водяна (система труб, по яких циркулює вода);
електрична (може бути у вигляді електрокабелів, нагрівальної сітки чи плівки).

Як правило, теплу підлогу влаштовують на першому поверсі, у тих кімнатах, де є плитка. Завдяки цьому, дім стане комфортнішим, адже господарям не доведеться ходити по холодній і неприємній плитці. Якщо на підлогу потрапитьвода (як це часто буває), то вона швидко висохне.

Товщина пристрою теплої підлоги без урахування утеплювача становить мінімум 50-70 мм. Щоби уникнути перепадів висот у будинку, її монтаж варто планувати ще на етапі проектування житла.

Теплу підлогу підключають до загального опалення, тому вона не розрахована для тимчасових вмикань і вимикань. Така система повинна працювати постійно (звичайно ж, за винятком весни та літа). Якщо плануєте монтаж теплої підлоги в будинку, тоді до цього нюансу слід бути готовим.

Інверторні кондиціонери

Якщо температура повітря на дворі сягає до -15 оС, для обігріву оселі можна застосовувати інверторні кондиціонери. Це пристрої локальної дії, які здатні ефективно обігріти невелику площу. Тому для комфортної температури, в будинку потрібно встановити декілька кондиціонерів. Також подібні системи можна застосовувати влітку для охолодження приміщень.

Комбіновані котли

Сучасні виробники опалювальних систем пропонують універсальні котли для обігріву будинків. Такі пристрої здатні працювати на двох типах палива (наприклад, електроенергія та дрова). Це дуже зручно. У разі відключення електрики, можна буде розпалити піч.Таким, чином, Ви отримаєте зручну та повністю автономну систему обігріву оселі.

Особливості монтажу опалення в дерев’яному будинку

Розводку комунікацій у зрубі можна здійснювати двома шляхами:

Зовнішня – труби прокладають по стінах, підлозі чи кріплять до стелі. Такий спосіб дуже простий у плані монтажу, однак суттєво погіршує інтер’єр, оскільки виглядає дуже неестетично;
Прихована – комунікації монтують у стінах, приховують у підлозі чи в міжповерхових перекриттях.

Для трубної розводки в дерев’яному будинку використовують традиційні матеріали: пластик, мідь і сталь.

Пластик – найбільш бюджетне та практичне рішення, тому більшість надає перевагу цьому матеріалу.

Мідь – надійніший, але й дорожчий варіант. Є сенс його застосовувати у випадку зовнішньої розводки комунікації, адже мідні труби виглядають досить солідно.

Сталь для дерев’яних будинків застосовують рідко. Причинами є складність монтажу та велика вага цього матеріалу.

Компанія «ДеревоДім» споруджує будинки з оциліндрованого бруса вологістю 20%. У процесі експлуатації житла стіни повільно висихають. Це явище називають усадкою.

Усадка – природний процес для зрубів. Його неможливо уникнути, але обов’язково потрібно враховувати як при будівництві, так і в процесі прокладання комунікацій. Інакше господарі зіткнуться з такою неприємною ситуацією, як пошкодження труб. Щоби цього не трапилося, рекомендуємо неухильно дотримуватися наших рекомендацій:

Забезпечити максимально рівномірний обігрів будинку; Щоби усадка відбувалася рівномірно, в будинку необхідно створити оптимальний температурний режим. У цьому плані ключову роль відіграє правильний вибір системи опалення. Якщо дім призначений для постійного проживання, рекомендуємо одразу відмовитися від обігріву традиційною пічкою. Вона може призвести до перегрівання стін в окремих місцях і стати причиною утворення тріщин. Натомість тепла підлога – ідеальний варіант для зрубів.
Здійснити ретельну ізоляцію труб; Опалювальні та водопровідні труби потрібно захистити теплоізоляційною плівкою. Це допоможе уникнути нагрівання та зволоження стін.
У процесі монтажу системи опалення не порушувати цілісності несучих елементів;
Застосовувати ковзаючі кріплення та компенсатори при монтажі стояків. Якщо цього не зробити, в процесі усадки трубу може вирвати з кріплення.

Щоби дерев’яний будинок був теплим і комфортним, потрібно надійно утеплити стіни, дах і підлогу, а також подбати про якісні вікна та двері. Лише в цьому випадку опалення буде працювати ефективно та економно.

Прокладання комунікацій у дерев’яних будинках – складний технологічний процес, що вимагає досвідута знання специфіки зрубів. Тому цю відповідальну справу краще довірити професіоналам. Якщо Ви прийняли рішення зайнятися цим питанням самостійно – обов’язково порадьтеся зі спеціалістами.